ГОНДО́ЛА, и, ж,
1. Довгий одновесловий плоскодонний венеціанський човен з каютою. Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря; .. замість вулиць — канали, якими вперед і назад снують моторні човни і керовані одним веслом плоскодонні гондоли (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 116); Катаючись на гондолі, страшенно жалкував, що тебе нема зо мною (Коцюб., III, 1956, 267); *У порівн. Химерною гондолою пливуть хмари по небу (Вільде, Наші батьки… 1946, 8).
2. Залізничний вагон-самоскид з поворотними люками на дні.
З. Кошик, який підвішують до аеростата. Бойчук, Офіура і Крига під грім оплесків зайшли до гондоли дирижабля (Трубл., І, 1955, 242).
4. Герметична кабіна, яку підвішують до стропів стратостата.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 122.