ГОРБО́К, бка́, ч. Зменш. до горб 1. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку (Кобр., Вибр., 1954, 154); Укриття було зручне, горбок досить високий (Перв., Атака.., 1946, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 126.