ГОРГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ГОРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Видавати гуркіт; гуркотіти. У млині якось змовкли всі. Лише горготів камінь (Головко, II, 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 126.