ГОРДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок.
1. Відчувати задоволення від чого-небудь; почувати перевагу в чомусь; пишатися. Радянський я громадянин, І цим горджуся перед світом! (Нех., Під.. зорею, 1950, 209); Є іще синок один — Голова колгоспу він; Сином край увесь гордиться: Хазяює, як годиться (Шпак, Вибр., 1952, 70).
2. розм. Зневажливо, звисока ставитися до інших, бути пихатим, зарозумілим. — А якби ти не гордилася та не думала, щоб бути за паном, а вийшла б за мужика,.. то було б усе не те… (Кв.-Осн., II, 1956, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 127.