ГОРДІВНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що горді́й. Та сумує собі гордівник мовчки (Барв., Опов.., 1902, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 127.
Що oзначає слово - "гордівник"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.