ГОРИЗОНТА́ЛЬ, і, ж.
1. Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.). При роботі [кресленні ] стоячи закріплюють рисунок під великим кутом до горизонталі (Шк. гігієна, 1954, 227).
2. Крива лінія на карті або плані, яка сполучає точки місцевості, що лежать на однаковій висоті над рівнем моря. За допомогою сітки горизонталей зручно стежити за зміною висоти місцевості (Курс мат. анал., II, 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 129.