ГОРИ́ЩНИЙ, а, е. Прикм. до гори́ще. Горищний простір господарської будови використовують для зберігання кормів (Жилий буд. колгоспника, 1956, 14); // Який знаходиться на горищі. Ось він стоїть на ній [хаті], орудуючи сокирою й ломом. Поруч жінка розриває вилами горищний хлам (Довж., Зач. Десна, 1957, 552).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 130.