ГОР́ЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гор́лиця 1, 2. — А горличка знаєш, де кубельце звила? (Вишня, II, 1956, 274); — Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко! (Вовчок, І, 1955, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 132.