ГОРНИ́ЛО, а, с., заст. Горно. Тут раз у раз, від ранку до пізньої ночі, сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (Фр., VII, 1951, 50); Ті, що з жерел дужо били, — люті гармаші вже стоять біля горнила, варять лемеші (Рудь, Дон. зорі, 1958, 45); Жовтнева революція була тим величезним горнилом, в якому гартувалися серця мільйонів хоробрих бійців (Цюпа, Україна.., 1960, 43); * У порівн. — Провело тебе, Романе, через Альпи, як через горнило (Гончар, І, 1954, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 133.