ГОРТА́НЬ, і, ж. Верхня частина дихального горла. З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло — гортань з її голосовими зв’язками (Наука.., 5, 1960, 43); — Кому я кричу! Тарасе! — раптом на всю гортань гаркнув дяк (Вас., Вибр., 1954, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 138.