ГО́РЯНИЙ, а, е. Те саме, що гори́стий. За Шляхтовою знов піднімається гора, цілий пейзаж горяний (Н.-Лев., І, 1956, 396); Понад горяним краєм, у сизо-молочній імлі, До світанку летять журавлі (Шпорта, Вибр., 1958, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 139.