ГОРЯ́НСЬКИЙ, а, е. Належний горянам. То невже і в цих горянських хатах Я таким вже знаменитим став? (Мас., Як пахне земля, 1958, 4); // Власт. горянам. Коли узятий був Берлін, Грузинського народу син Наш стяг аж на верху рейхстагу, Горянську маючи відвагу, Як світоч правди водрузив (Рильський, II, 1956, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 140.