ГО́СТЕНЬКО, а, ч. Пестл. до гість 1, 2. — Зеленеє поле, зелене. Збирайтеся, гості, до мене, Ведмедика ласого обдурю І ласощів гостенькам наварю (Гл., Вибр., 1957, 309); * Образно. [Командир застави:] В засаду, хлопці, по кущах, за хижу! А ви, малі, з бабусею до льоху, Ми всиплем нашим гостенькам гороху (Воронько, Казка.., 1957, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 142.