ГОСТРОКЛУ́БИЙ, а, е. З гострими клубами (див. клуб3). Біля нього раз по раз бриніла дзвоником чиясь гостроклуба корівка (Стельмах, Хліб.., 1959, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 145.