ГОСТРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи гострий. Спершу, для розгону, сказав [Федір Іполитович] кілька гоструватих слів про те, що на протязі двох місяців він не мав бодай однієї вільної неділі (Шовк., Людина.., 1962, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 146.