ГОСТЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Жити деякий час у кого-небудь як гість. У нас мама гостювала тижнів півтора (Л. Укр., V, 1956, 110); Гостював саме того літа в учителів брат учительки, Докії Петрівни, — художник (Головко, II, 1957, 191); // Бути у кого-небудь у гостях. Гостювали панни цілий день, ще й заночували (Н.-Лев., IV, 1956, 183); [Рябина:] Де се ти так зарана гостював, що вже ногами вулицю замітаєш? (Фр., IX, 1952, 84); * Образно. Тиша та спокій гостювали в хаті (Коцюб., І, 1955, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 147.