ГО́СТІВ, тева, теве. Належний гостеві. Полковник пам’ятав гостів голос ще відтоді, як він лунав у телефонній трубці, коли доводилося безпосередньо зв’язуватися зі штабом фронту (Ю. Янов., II, 1958, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 144.