ГОТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. до чого і з інфін. Здійснювати підготовку до чого-небудь, мати намір щось робити. Джериха готувалась до весілля (Н.-Лев., II, 1956, 180); Увечері всі були дуже заклопотані, бо готувалися до завтрашнього свята — свята першого хліба (Ів., Вел. очі, 1956, 44); Юра спокійно лягає, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Смолич, II, 1958, 16); // Вивчати що-небудь, працювати над чимось в якою-небудь метою, працювати для підготовки до якоїсь діяльності. Ще кінчаючи свою науку в Віденському університеті у відомого вченого професора Ягича, Франко почав готуватися до професури (Коцюб., III, 1956, 35); Співачка багато працювала, готуючись до концерту (Сміл., Сад, 1952, 8); Мама їхня, вчителька, готувалася до лекції (Ю. Янов., II, 1954, 145).
2. Повільно надходити, насуватися (про події, явища природи). Нікому й на думку не спаде, що готується пригода, що лихо вже близько (Коцюб., І, 1955, 184).
3. Пас. до готува́ти. Ворогові готувалася зустріч (Ю. Янов., І, 1954, 49); Готувалося два гусаки, молоденьке порося, пироги з яблуками, холодець, кисіль, качки, вертути з такого тіста, що аж світиться, і ще сила різних дрібниць (Мик., Кадильниця, 1959, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 149.