ГРАБКИ́, і́в, мн. Пристрій до коси у вигляді невеличких граблів з довгими зубцями. Прикажчик уже біг з двору, несучи на плечах косу з грабками (Мирний, IV, 1955, 243); Старанно, з потроєною пильністю я виносив грабки так, щоб покіс лягав рівно ніби по шнуру, стебло до стеблини на всю довжину гін (Сенч., Опов., 1959, 255).
◊ Коси́ти на грабки́ — косити косою з грабками. І косять жито на грабки. Бува, під інший рік, як очерет, уродить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 151.