ГРАДОБУДІВНИ́К, а́, ч. Фахівець з градобудування; архітектор. Перлина світового зодчества, Петербург створений генієм народу і видатних російських архітекторів, градобудівників Єропкіна, Захарова, Растреллі, Баженова, Вороніхіна, Стасова, Россі (Рад. Укр., 22.УІ 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 153.