ГРАДОНАЧА́ЛЬНИЦТВО, а, с.
1. У дореволюційній Росії — велике місто, виділене з губернії в окрему адміністративну одиницю.
2. Канцелярія градоначальника. Градоначальництво оголосило премію в десять тисяч золотом тому, хто пізнає народного месника [Г. І. Котовського] і викаже його поліції (Смолич, V, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 153.