ГРАНА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до грана́та1 1. Два суботники.. допомогли затрамбувати повивірчувані гранатними набоями баюри на головній вулиці (Кир., Вибр., 1960, 86); // Здійснюваний із застосуванням гранат. Бійці.. вели запеклі гранатні бої, будували і рвали барикади (Гончар, І, 1954, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 156.