ГРА́ТКИ, ток, мн. Зменш. до гра́ти1. Білий як крейда стає Гнат за гратками, неспокійно водить очима за кожним рухом суддів (Коцюб., І, 1955, 76); Край дороги зелена могилка, огороджена залізними гратками (Донч., VI, 1957, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 160.