ГРЕЗЕ́Т, у, ч., заст. Шовкова або шерстяна тканина з дрібним візерунком того ж кольору (перев. сірого). [Катерина:] Чого ж тобі ще бракує, моя пані кохана? ..глянь на себе — вся в перлах, в.. грезеті, в оксамиті!.. (Стор., І, 1957, 290); Якось уранці Сафар приніс Насті саєтові шаровари, й сукню-бешмет із тонкого грезету (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 163.