ГРИБО́К, бка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до гриб 1. [Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків… (Л. Укр., III, 1952, 207); А ось пеньок з опеньками! А он іще грибок! Малята повні жменьки їх кладуть у козубок (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 81).
2. біол. Нижчий споровий рослинний мікроорганізм. Вологі качани [кукурудзи] легко уражаються цвіллю та іншими грибками і бактеріями (Наука.., 9, 1956, 20); Де ще мав би він можливість годинами працювати над мікроскопом, з подивом дізнаючись, що на коріннях дуба поселяються цілі колонії особливо корисного грибка..? (Гончар, Таврія, 1952 244).
3. Споруда у вигляді гриба для захисту від сонця, дощу і т. ін. На протилежному березі білий пісок був густо усіяний людьми, парасольками, кольоровими грибками й кіосками (Панч, Ерік.., 1950, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 165.