ГРИ́ВЕНИЧОК, чка, ч., заст. Пестл. до гри́веник. Як біля того [мертвого] знайшли гривеничок, так і догадались, що у свиті були гроші (Кв.-Осн., II, 1956, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 166.