ГРИ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гри́ва. Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух… (С. Ол., Вибр., 1959, 297); * У порівн. Антон зняв шапку і пригладив на голові рештки чуба, щоб не стирчали, як нескошена серед поля гривка (Чорн., Потік.., 1956, 236); // Підрізане над лобом волосся. Вони нахилялися над газетою так, що чорна гривка Раїсина лоскотала лисину о. Василеві (Коцюб., І, 1955, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 166.