ГРИЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і без додатка. Підсил. до гризну́ти. Одступила.. кобила трохи назад, почухала об одвірок ріпицю, гризонула себе за праву пахву (Вишня, І, 1956, 122); —Прямо не міг мене підкусить, так через жінку гризонув (Кучер, Трудна любов, 1960, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 166.