ГРИ́ЗЬКО, розм., рідко. Присл. до гризьки́й 3. — Та що тут буде йти, коли в потоці сухо, — озвавсь гризько пан маршалок (Фр., II, 1950, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 167.