ГРИМЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який створює, видає голосні, гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. Швидше на вокзал до залізниці, там поїзди, і ніхто не перешкодить Залізнякові кинутися під гримливі сталеві колеса (Собко, Звич. життя, 1957, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 168.