ГРОБОКОПА́Ч, а́, ч. Той, хто копає могили для померлих. Власною гарбою і дорогого братика на кладовище одвіз [Кіндрат]. Щедрого могорича гробокопачам не пожалкував (Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 173.