ГРОЗЯНИ́Й, а́, е́, поет. Те саме, що грозови́й. Весняний вечір, зорі дикі, В калюжах грозяна вода (Мал., II, 1956, 203); Дні були неспокійні, тривожні, грозяні (Цюпа, Три явори, 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 173.