Що oзначає слово - "громовиця"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГРОМОВИ́ЦЯ, і, ж., розм.

1. Те саме, що бли́скавка. Цілісіньку ніч ішов заливний дощ. Громовиця спалахувала майже по всьому небесному свічаді (Ле, Клен. лист, 1960, 103); Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (Кучер, Прощай.., 1957, 72); * У порівн. У Домахи зробилися очі, як дві громовиці (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 157); // Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Довго й важко гримнуло в небі, і громовиця покотилася на сотні верст (Кучер, Дорога.., 1958, 70); Їх [дітей] лякала громовиця, Осліпляла блискавиця. Злива залила Стежку до села (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 39).

2. Те саме, що гроза́ 1. Не одна над нами буря-злива, Громовиця не одна пройшла (Дор., Єдність, 1950, 40); Не зачепили її [берізку] ні буря, ні громовиці, стоїть вона, привітно тріпоче листям і гнучкою гілкою (Дмит., Розлука, 1957, 182); * Образно. Крізь громовицю громадянської війни Партія чула і голоси з України (Рад. літ-во, 5, 1958, 3); * У порівн. В шахтах гуркіт стоїть, мов весняна громовиця (Коп., Земля.., 1957, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 176.