ГРУБУВА́ТО. Присл. до грубув́атий 2. — У неї мати померла в Каховці, — грубувато пояснив Данько присутнім (Гончар, Таврія.., 1957, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 179.