ГРУБІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися грубішим (у 1, 2, 4, 5 знач.). Перестиглий стеблоплід [кольрабі] грубішає і стає мало їстівним (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 157); Потім слова швидшають, грубішають, висовують жала і знову добрішають, щоб згодом сікнути (Стельмах, Хліб.., 1959, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 178.