ГРУЗИ́ТИ, гружу́, гру́зиш, недок., перех., розм. 1. Місити розм’яклу землю. Кіньми двора та й не грузіте (Сл. Гр.).
2. Складати куди-небудь щось, наповнювати вантажем; вантажити. Товариші, раді й веселі, грузять у його [вагон] свої речі (Вас., III, 1960, 337); — Чи ви там палубу драїли, чи. вугілля грузили? (Кучер, Чорноморці, 1956, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 181.