ГРЯЗЬКИ́Й а́, е́. Покритий гряззю (у 1 знач.). Шлях, широкий та грязький, без краю мрів перед очима чорною рікою (Вас., II, 1959, 39); // рідко. З гряззю (у 2 знач.); брудний. Дрібні, грязькі, студені краплі впали так несподівано на його лице, що він в одній хвилі зупинився (Фр., V, 1951, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 185.