ГУБА́НЬ, я́, ч., розм. Людина з великими губами (див. губа́1 1). — Ніколи б я не могла любити такого чоловіка, як той губань Порицький (Л. Укр., III, 1952, 747).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 186.