ГУВЕРНЕ́Р, а, ч. Вихователь і домашній учитель дітей у буржуазних і дворянських родинах, перев. іноземець. Серед інших об’єктів сатири журналу [про «Харьковский Демокрит»] значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.