Що oзначає слово - "гугнявий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав’язала собі світ за тим ледащом… Рябий, гугнявий та ще й злодій (Коцюб., II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Перв., Материн.. хліб, 1960, 118); // З носовим відтінком. Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликає хлопців (Л. Укр., III, 1952, 557); У дітей, що видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м’якого піднебіння, що цілком змінює нормальний голос і робить його гугнявим (Шк. гігієна, 1954, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.