ГУ́ЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Швидко, спритно проникнути куди-небудь, зникнути десь. Я помітив в кількох кроках легенький плюскіт. Було таке враження, наче якісь істоти блискавично гулькнули в воду (Донч., II, 1956, 477).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 192.