ГУМАНІ́ЗМ, у, ч.
1. Прогресивний рух епохи Відродження, скерований проти релігії і церкви за утвердження моральних прав людини на земне щастя, чуттєві радощі та вільний вияв своїх прагнень і бажань. Вчений і новатор, Коменський був дуже далеким від середньовічного аскетизму, він високо тримав прапор гуманізму (Наука.., 5, 1957, 27).
2. Ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність. В творах радянської літератури зарубіжні читачі знаходять високі ідеали справжнього гуманізму (Укр. літ., 10, 1957, 239); Ми несемо на своєму прапорі те, що давно вже втратила буржуазія, — гуманізм, несемо його у всіх виявах свого соціалістичного будівництва (Довж., III, 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 193.