ГУМОРИ́СТ, а, ч.
1. Автор або виконавець гумористичних творів. О. Є. Корнійчук.. на 2-му Всеукраїнському з’їзді письменників дуже правильно сказав про Степана Олійника, як про вельми обдарованого гумориста (Вишня, II, 1956, 391).
2. Людина, що має нахил до гумору. — Я люблю побалакати й з сільськими дядьками: між ними трапляються веселі гумористи (Н.-Лев., IV, 1956, 118); Своїм характером, психологічним складом таланту Лесь Мартович був сатириком, гумористом (Жовт., 2, 1956, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 194.