ГУ́НЯ, і, ж., заст. Верхня одежа з домотканого грубого, перев. нефарбованого сукна. Гутак натяг на плечі стару гуню і пішов оглядати худобу (Фр., V, 1951, 176); Іван .. розглядає Сидора Пазюка; висока бараняча кучма, гуня наопашки (Кол., Терен.., 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 194.