ГУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати, створювати гуркіт. Дим застилає все поле, аж очі ріже; огонь як з пекла, ..гуркають гармати (Мирний, II, 1954, 118); Васютинці замовкли так, що на Бондарях чути було, як гуркали двері під горою (Ле, Ю. Кудря, 1956, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 195.