ГУРКОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний гуркіт. Ми вскочили в село з розгону, серед гуркотні коліс та куряви промчались проз музики (Коцюб., І, 1955, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 196.