ГУРТО́К, тка́, ч.
1. Зменш. до гурт1. Коло крамниці гурток людей — гаряче обмірковують справу (Вас., III, 1960, 325); Вона прилучилася до гуртка людей, які стояли біля відчиненого вікна (Дмит., Наречена, 1959, 136); Гуртки чорних овець шукають воріт своїх, за ними діти куряву збивають… (Стеф., II, 1953, 40).
2. Організація осіб, об’єднаних для спільної діяльності, спільних занять і т. ін. [Милевський:] Зимою у нас був маленький драматичний гурток склався (Л. Укр., II, 1951, 73); — Тетяна стала на роботу, на заводі. Вступила в більшовицький гурток (Юхвід, Оля, 1959, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 197.