ГУРТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гурто́к 1. Поміж чорних, закритих яток бродять окремі гурточки та пари (Коцюб., II, 1955, 243); Хоч малолітні діти й допомагали [батькові] в роботі, але ніяк не справджувалась давня істина: «де робить гурточок, там повний куточок» (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 197.