ГУРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Збиратися в одне місце, створюючи гурт (див. гурт1). Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ганку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44); Молодь гуртувалася біля оркестру, що розташувався під гіллястим дубом (Чорн., Красиві люди, 1961, 80); * Образно. Глянув і я в небо. Там гуртувалися .. сиво-білі хмари (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 72).
2. Об’єднуватися однією ідеєю, метою. Од нього [Гущі] вперше почули, що села скрізь гуртуються в спілки (Коцюб., II, 1955, 66); За сталий мир, за вільний труд, за щастя Гуртуються народи в боротьбі (Підс., Поеми, 1954, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 197.