ГУРТІВНИ́К, а́, ч. Погонич худоби. — А хто нині платить акуратно? — пояснював Мелітон Іванович. — Хіба ви самі платите гуртівникам? (Козл., Сонце.., 1957, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 196.